Виктор Хохлюк: Клуб бомбардиров имени Блохина. Отходя от шаблонов

Кубок СРСР: Основний пласт проблем стосується кількості результативних ударів Олега Володимировича в Кубку СРСР – у періодиці зустрічаються аж чотири варіанти їхнього числа: 29, 30, 31 і 32 голи. Давайте, по порядку.

- На останню цифру ви наткнетесь у мультимедійній енциклопедії "Динамо Київ", відноситься вона до поєдинку з московським Спартаком (12.09.1985, результат – 3:3). У згаданому електронному виданні автором “динамівського” гола на 97-й хвилині значиться Блохін, хоча насправді його провів Ігор Бєланов.

- Поява позначки “31” зумовлена тим, що окремі статистики “дописують” Блохіну третій гол у протистоянні Динамо з алматинським Кайратом (12.03.1981, кияни перемогли — 3:0). Тут ось у чому справа. Відеозапису гри, зрозуміло, не збереглося. Всі головні тогочасні газети (і київські, і московські) зазначений м’яч подали як автогол захисника казахів Кокорєва. Проте в енциклопедії "Динамо Київ" (і ще в кількох джерелах) той-таки Ляхов зробив примітку, що “В протоколе автором гола указан Блохин”. Я не знаю, звідки. Владислав узяв цю інформацію, зате мені достеменно відомо, що в протоколі завершальний у тій зустрічі м’яч зафіксований як автогол.

- Третій спірний момент стосується поєдинку в Одесі (01.04.1978), в якому кияни поступилися місцевому Чорноморцю з рахунком 1:2. В окремих виданнях (особливо київських) ви знайдете інформацію про те, що на 75-й хвилині єдиний гол за Динамо провів Колотов (звідси береться показник “29” стосовно “кубкових” м’ячів Блохіна), в інших – герой даної статті. Ось що з цього приводу вдалося “розкопати” автору цих рядків. Відео гри, знову ж таки, не існує. Протокол матчу містить прізвище Блохіна, та цього не достатньо. Тому, задля вирішення цієї (й усіх подібних) проблеми, варто, як мені здається, піти таким шляхом: розшукувати газети з “місця подій”, себто часописи того періоду й тих місць, де проходили зустрічі. У газетному відділенні ЦНБ ім. В.І. Вернадського можна знайти чотири одеські видання за 1978 рік – одне міське і три обласні. Пропоную читачеві ознайомитись із фрагментами звітів про вищезгаданий матч, які вміщені в цих часописах.
“Вечерняя Одесса”: “Только на семьдесят пятой минуте Олег Блохин сумел отквитать один гол” [№ 77, с. 4];
“Комсомольська іскра”: “Зате голи, забиті Плоскиною і Блохіним… були відзначені високою майстерністю” [№ 40, с. 4];
“Знамя коммунизма”: “За 15 минут до конца игры Блохину все-таки удалось отквитать один мяч” [№ 66, с. 4];
“Чорноморська комуна”: “На 75-й хвилині Блохіну вдалося провести гол престижу” [№ 66, с. 4]. (Усі підкреслення – автора). Зваживши на це, чи можуть бути питання з приводу того, що автором даного “спірного” гола є Олег Володимирович? Саме тому загальна кількість м’ячів, забитих ним у Кубку СРСР, вимірюється цифрою “30”, і ніякою іншою. (Легендарний київський динамівець залишився єдиним снайпером в історії радянського футболу, кому підкорилася позначка у три десятки “кубкових” голів)."   

P.S. Думаю, что только таким вот образом можно и нужно проводить определенные историко-статистические выводы, по спорно-забитым (пропущенным – для вратарей) мячам футболистов в символических украинских клубах бомбардиров и вратарей. Я, надеюсь и в дальнейшем, мы продолжим поиски правдивой информации для истории нашего футбола.

Виктор Хохлюк